Путін та Христос

– Ти що, народ підбивати до бунту?
– Навпаки. Я їм казав – дайте Богу богово, а Путіну – путіново.
– А тут мені докладають…
– Та брешуть вони все.
– А ти звідки знаєш?
– Та ви все брешете. Коли ваш диктор по ТБ каже “Добрий вечір” – це
вже брехня. А я до політики не лізу. Я проблемами моралі займаюся.

– А «царство Боже в вас самих» – це як розуміти?
– Це копірайт Толстого Льва, з нього і питайте. За що ви вашим агентам платите?
– А „взяти усе і поділити”?
– Це Булгаков. Робітнички у вас, йопт… Якщо книжку не читали, хоча б кіно подивилися.

– Добре, розберемося. Пиши заяву про чистосердечне розкаяння. Я,
мовляв, пішов на поводу у агентів ЦРУ, СБУ, Мосада. Бо наші оглоїди
вимагають тебе ліквідувати як небезпечного терориста. Отруїти або
автоаварію підстроїти. Для цього багато не треба. Нам газу «Новичок»
на усіх вистачить. На роботу підеш до нас? Почнеш як усі, з
зовнішнього спостерігання. Обʼєкта дамо спокійного.
– Я Христос, пане, а не Юда.
– Та годі тобі викаблучуватися. Мі не таких як ти, ламали. Квартира,
машина з водієм, дача. Платня, пільги усякі.
– Та ні. В мене свої таргани у голові.
– Ну, дивись, бо тут наші вимагають передати твою справу у воєнну
прокуратуру. Організація масових безладів, тощо. А то й півкіла
кокаїну знайдемо. Дурне діло не хитре. А це – 20 років. До речі, твоя
Магдаліна — наш товариш. Вона покаже, що ті її згвалтував. Я вже не
кажу про тих чотирьох агентів, які нам звіти писали.
– Ну, шукайте. Мені не звикати. Вам однаково ніхто не повірить.
– От чого я не полюбляю — хто більш за мене викаблучується. Значить
так. Виступиш по Першому каналу, після новин. Я, мовляв, діяв по
наущенню… помилки визнаю,.. .зобовʼязуюся виправити… Путін – це
Христос сьогодні, спаситель Росії.
– Ні.
– Подумай. Тим хлопець перспективний, міг би якогось концерну очолити.
– За кордон відпустите?
– Щоб ти там наклепами займався? У нас радіоактивного полонію на вас всіх вистачить. Текст тобі написати чи сам?
– Ні… Не буде нічого, пане. Даремно ви це усе затіяли.

– Ну дивись. На цей раз ніякого посмертного піару тобі не буде. Наїде
машина, та й усе. Або раптовий інфаркт. Ні тобі посмертної
слави, ні воскресіння.

– Та нехай. Хоча б чесною людиною помру. Вам цього, пане добродію, не зрозуміти.